Чиста питна вода – це те, що багато людей сприймають як належне. Кілька десятиліть жителі Квінса не мали змоги користуватися водою. Далі на queens-future.
На початку 1600 року люди отримували воду з джерел, струмків, ставків. Першим основним джерелом був Калч-Гук, невеликий ставок для забору води. Він живився джерелами поблизу вулиць Франкліна та Перл у Манхеттені. Зі ставка люди брали воду і приносили її до своїх домівок. Певний час у Квінс боро було кілька колодязів.
Нью-Йорк розширювався, кількість людей зростала, води було недостатньо. Тому люди почали копати неглибокі-приватні колодязі. У 1670 році в Боулінг-Грін викопали перший громадський колодязь. Для підйому води з землі на поверхню використали помпу – першу в історії міста. Щоб поповнити нестачу безпечної питної води у Квінс на початку 1700 року воду завозили з Брукліна, бо там були чудові запаси прісної підземної води. На жаль цього було недостатньо для задоволення потреб людей.
Водна криза
За відсутності системи утилізації нечистот, сміття, людських відходів, почали забруднюватися водні шляхи. Викладені каменем колодязі, вириті для забору підземних вод забруднювались солоною водою з Гудзону та Іст-Ривер.
Недостатня кількість і низька якість води створили катастрофічні проблеми. Пожежі виходили із-під контролю, зокрема одна з них знищила чверть будівель Квінс боро. Хвороби спустошували населення. У 1832 році забруднена вода спричинила епідемію холери, яка забрала життя 3000 людей.
У 1799 році законодавчий орган штату надав право одній з компаній, на постачання води до Нью-Йорка. На жаль компанія була більше зацікавлена в грошах, ніж у системі водопостачання, погано справлялась з подачею води в місто.
Будівництво системи водопостачання
Наприкінці 1820 року міська влада прийняла рішення розробити чисте і рясне джерело води. Вони гарно вивчили альтернативні варіанти й вирішили брати воду з річки Кротон.
У 1837 році створення першої системи громадського водопостачання було великим інженерним проєктом. Будівництвом водогону займалися понад 4000 емігрантів.
Завдяки старанням і сумлінній праці людей створили дамбу Кротон, в місцях злиття річки Кротон і Гудзон. Дамба створила велике озеро завдовжки 5 миль. Воно охопило 400 акрів і вміщало 600 мільйонів галонів води. Ця об’єднана система водопостачання охопила: Манхеттен, Квінс, Бронкс.
Не менш важливим джерелом питної води був Старий Кротонський акведук, який збудували для транспортування води від річки Кротон до водосховища на місці нинішньої Великої галявини у центральному парку. Звідти вода потрапляла до водосховища Мюррей-Гілл.
Кротонська вода протікала акведуком, під дією сили тяжіння і вперше прибула в боро влітку 1842 року. Тоді в честь цього у Квінс створили видовищне фонтанне шоу та парад. Система Кротон забезпечувала водою населення, яке продовжувало зростати.
У 1885 році розпочали будівництво нового Кротонського акведука – підземного тунелю в тричі більшого, ніж старий акведук.
У 1907 році розпочалося будівництво водогону, який доставляв чисту воду на відстані 100 миль. До робіт було залучено тисячі бригад. Тільки у 1917 році побудували водогін Катскілл. На його будівництво було витрачено 117 мільйонів доларів. Це була найбільша інженерна робота пов’язана з водопостачанням у світі.
У 1928 році створили водосховище Шрхарі та тунель Шандакен. Далі роботи поширилися на вододіл Рондаут і протоки річки Делавер. Будівництво остаточно було закінчене у 1937 році. Delaware Aqueduct вважається найдовшим і безперервним тунелем у світі.
Сучасна система водопостачання Нью-Йорка і його районів складає мережу з 19 резервуарів і трьох контрольованих озер, які займають площу 1972 квадратних милі. Загальна мережа має велику місткість – 580 мільярдів галонів.
