Четвер, 20 Червня, 2024

Історія започаткування і занепаду тролейбусів у Квінсі

Тролейбус, який з’явився у Нью-Йорку у 1832 році став показником дивовижної сили автомобільних інтересів американського життя. Історія появи тролейбусів у Квінсі досить цікава. Далі на queens-future.

Вперше в Нью-Йорку протягнули електричну тролейбусну лінію на Ямайці, Квінс. Подія сталася взимку 1887 року. Тоді такі тролейбусні лінії як: Richmond Hill, Flushing-Ridgewood, Myrtle Avenue, Jamaica, Calvary Cemetery були прокладені через Квінс. Тролейбуси курсували саме по них і обслуговували понад 1 мільйон людей.

Кінні вагони і електричні візки у Квінсі

У 1949 році лінія Річмонд Хілл вміщала 13 000 пасажирів щодня. Першою приватною компанією, яка займалася тролейбусними перевезеннями стала Queenshorough Bridge Line. Її головний офіс знаходився у Квінсі.

Однак історія тролейбуса не є винятковою для електричних візків. До того, як електромобілі стали поширеними, широко використовували візки, запряжені кіньми. Ці кінні автомобілі були меншими за розмірами від своїх електричних наступників.

Перехід кінних вагонів до електричних був досить важким, бо кінні вагоні були не тільки малими, але й важкими в маневруванні, вони легко могли зійти з колії. Саме відсутність мобільності, як наслідок великої небезпеки стала невід’ємною частиною появи тролейбусів.

Електричні візки живилися за допомогою електричних проводів, які приєднали до дахів, гальма і двері приводиться в дію за допомогою тиску повітря. Самі вагони були ідеально симетричними, бо ними можна було керувати спереду або ззаду, все залежить від того, в якому напрямку рухалися автомобілі. Важко було повернути техніку в потрібний напрямок, вона повертала куди завгодно.

Крім того, вагони рухалися по колії і не могли вільно відхилятися від цієї колії, пасажирів потрібно було спускати на зупинках. Оскільки такі візки не могли повертати, аварії були частими. Поїздки на такій техніці призводили до травмування людей і смертей.

Спогади про перші тролейбуси містян Вінсета Бранігана і Дональда Стайнмакера

Він гарно пам’ятає про перші тролейбуси, і говорить про те, що у них була мала мобільність. Чоловік згадує про те, як відчував страх під час поїздки, і гучний звук, коли тролейбус починав рух.

Вінсет розповів, що тролейбус тоді був чудовим засобом для швидкого пересування. В ньому була велика площа для пасажирів, паливо не мало запаху. На рейсах працювали добродушні кондуктори, які гарно відносилися до містян. Водії також були ввічливими, зазвичай вони точно знали, хто з пасажирів, на якій зупинці буде виходити. Браніган пам’ятає, як виглядали водії: вони носили темно-сині штани, сірі піджаки, темну сорочку і краватку.

Що стосується розкладу таких транспортних засобів, він був суворим. Справа в тім, що водії чітко дотримувалися графіку водіння. Вони їхали в помірному темпі, не порушували правил дорожнього руху.

Кожен вагон був розрахований на 90 осіб. Вагони нового покоління були ширші за своїх попередників, які тягнули коні. Поїздка від Queens Plaza до Другої авеню на тролейбусі Queensborough Bridge займала всього 15 хвилин.

Ще один містянин Дональд Стайнмакер добре пам’ятає всі свої поїздки. Він розповів, що типова його поїздка на тролейбусі починалася в Маспеті. Потім він робив пересадку у Брукліні і їхав до Лонг-Айленда. За таку довгу поїздку чоловік платив всього 5 центів.

Чоловіки розповідають, що дуже жалкують через те, що тролейбуси зникли в Квінсі. Сталося це 1960 року, бо тоді такий транспорт замінили автобуси. Причина цьому – велика кількість аварій. Дональд говорить, що тролейбус був не просто транспорт, їзда на ньому була справжньою пригодою. 

Latest Posts

.,.,.,.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.