У 20 столітті Квінс пережив кілька хвиль бурхливого розвитку, архітектура міста змінювалась і розвивалась. Після Першої та Другої світових воєн, боро перетворився на розгладжену частину мегаполіса. Про те, що впливало на формування архітектури боро Квінс і якою вона була читайте далі в статті на queens-future.
Як все починалося?
У 1898 році західні боро Лонг-Айленд, Ньюктаун, Ямайка та Флашинг були об’єднані й утворився великий боро Квінс. Він розкинувся на 5 районів, які займають площу понад 360 квадратних миль. Населення становило 3 мільйони осіб. Більша частина населення жила на Півдні боро Квінс.
У боро Квінс історичні міста, перші села датуються 17 століттям. Вони були розділені полями, лісами. Справжній розквіт архітектури та будівництва відбувся у 20-х роках. Тоді населення боро зросло на 130%. Відбулося швидке будівництво, і було зведено більше об’єктів ніж будь-коли в історії боро. Почалися перші спекуляції з нерухомістю. Боро робило впевнені кроки до скоординованої системи парків і приватного будівництва. Після краху фондового ринку, під час депресії були розроблені великі проєкти будування боро.
Архітектори почали віддавати перевагу таким стилям: класицизму, арт-модерну, ар-деко, стрімлайн. Основні пам’ятки які яскраво це підтверджують – Тріборо, будинки Фіппса, морський вокзал, басейн Асторія, художній музей Квінса, ощадний банк Ріджвуд, міст Бронкс-Вайтстоун, планування Джексон-Хайтс, Саннісайд-Гарденс.
На початку Другої світової війни Квінс розпочав активну програму будівництва. Її розробили державні і приватні сектори. Вперше програма була представлена владою у 1939 році. Після її анонсу швидко почали рости великі житлові комплекси на колишніх полях для гольфу. Система швидкісних доріг накладається на лабіринт вулиць району. Район починає приймати Всесвітню виставку.
Дослідження історика
В середині 20 століття чітко відзначається в архітектурі стиль модерн. Тоді будували більшість будівель в цьому стилі. Процес визначений новими ідеями, матеріалами, технологіями призвів до будівництва гарних споруд, до кращого способу життя. Яскравий приклад у Бейсайді штат Квінс, римо-католицька церква Американських мучеників.
Вона вирізняється поміж інших будівель своїм барельєфом. Будинок має круглу форму, для його будівництва обирали жовту цеглу. Вхід до церкви забезпечують високі сходи. Двері будівлі прикрашені червоними шестикутниками. Всі елементи притаманні модернізму. Проєктуванням будівлі займався відомий, найуспішніший церковний архітектор у Квінсі – Джон Меллі.
Фремптон Толберт історик займався протягом багатьох років дослідженнями архітектури Квінса. Він зрозумів, що більшість об’єктів у Квінсі побудовані в стилі модернізм.
Толберт почав ретельно каталогізувати споруди та збирати історії архітекторів, які ще живі, людей, які замовили будівлі, і тих, хто ними користується сьогодні. Оскільки багатьох архітекторів і офісів давно немає, чоловік часто покладався на членів сімей практиків, які іноді зберігали креслення та документацію, пов’язану з проектами, більшість із яких ніколи не були каталогізовані чи записані в іншому місці.
В руки історика потрапила робота Coffey, Levine & Blumberg , фірми ландшафтної архітектури, яка діяла з 1957 по 1970 рік. Вона заснована на спроєктована Кларою Стімсон Коффі. Фірма була першою, хто використав сучасні стилі проєктування в своїй роботі. Вони облаштували 30 парків, 20 дитячих майданчиків, 10 житлових будинків. Крім того, історик виявив, що Jackson Heights: Queens була лабораторією нових ідей у житловому будівництві двадцятого століття.
